Простою мовою про цінні папери. Опціон: право, а не зобов’язання

У попередній публікації ми розглянули форвард – фундаментальний дериватив, з якого почався розвиток похідних фінансових інструментів. Темою сьогоднішньої публікації є опціон – інший базовий дериватив, що давно використовується у світовій фінансовій практиці з метою хеджування ризиків.

Економічна суть

Опціон – деривативний інструмент, за яким продавець надає покупцю право (не зобов’язання) купити у нього або продати йому базовий актив за визначеною ціною у майбутньому.

Ключова відмінність опціону від інших деривативних інструментів полягає у тому, що покупець опціону не зобов’язаний виконувати умови контракту, він лише має таку можливість (опцію). В обмін за цю можливість може бути передбачена сплата покупцем опціону визначеної суми грошей, яку називають ціною опціону (option price), або премією опціону (option premium).

Премія за опціоном є своєрідною платою за отримане право, оскільки сам контракт не зобов’язує покупця ні до чого, утім дає можливість скористатися кращими умовами у разі настання несприятливих подій. Продавець захисту за опціоном отримує премію, а натомість бере зобов’язання виконати умови опціону, якщо цього бажає покупець захисту за опціоном.

В опціоні визначається базовий актив, кількість такого активу, ціна виконання (strike price) і дата закінчення дії права пред’явити вимогу іншій стороні (експірації). Якщо власник опціону використав таке право для купівлі або продажу базового активу, то говорять, що опціон виконаний (exercised). Якщо термін дії опціону закінчився, а його виконання не сталося, то говорять, що опціон сплив (terminated).

Загальна правова основа для випуску / укладення, обігу / заміни сторони у контракті та погашення / виконання даного деривативного інструменту міститься у Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" (далі – Закон 3480).

Визначення опціону, що наведені у Законі 3480 та Податковому кодексі України, мають загальний характер та визначають лише периметр для структурування потрібної для сторін конфігурації фінансової моделі.

Порядок реєстрації випуску та затвердження проспекту опціонних сертифікатів встановлено Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.09.2021 року № 750 "Про затвердження Положення про порядок здійснення емісії опціонних сертифікатів та їх обігу".

Класифікація опціонів

За видом права пред’явлення вимоги іншій стороні існують опціони "кол" та "пут".

• якщо покупець (захисту за опціоном) має право купити (пред’явити вимогу іншій стороні продати) у майбутньому базовий актив, такий опціон називається опціон "кол" (від англ. "call option" – можливість отримати).
• якщо покупець (захисту за опціоном) має право продати (пред’явити вимогу іншій стороні купити) у майбутньому базовий актив, такий опціон називається опціон "пут" (від англ. "put option" – можливість віддати).

Також існує дві моделі визначення терміну експірації: американська (коли зазначається період можливого пред’явлення вимоги іншій стороні) та європейська (коли зазначається певний момент пред’явлення вимоги іншій стороні).

Цей деривативний інструмент може існувати у формі деривативного контракту та деривативного цінного паперу:

• деривативний контракт (опціон) – це договір, умови якого передбачають обов’язок однієї сторони такого договору щодо базового активу та/або умови якого встановлюються залежно від значення базового показника, а також можуть передбачати обов’язок проведення грошових розрахунків. Опціон може укладатися на організованому ринку або поза ним, а також може передбачати обов’язок однієї сторони сплатити іншій стороні певну суму коштів за набуте право вимоги за таким опціоном (премію опціону);
• деривативний цінний папір (опціонний сертифікат) – цінний папір, що посвідчує право його власника на придбання у його емітента (опціонний сертифікат на придбання) або на продаж його емітенту (опціонний сертифікат на продаж) базового активу за ціною, у строк та на інших умовах, визначених проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) опціонних сертифікатів. Опціонний сертифікат може передбачати розрахунки між сторонами залежно від ціни базового активу без його придбання або продажу.

Перевагою опціонних сертифікатів є те, що покупцем може бути не одна особа (на відміну від опціону), сертифікати можуть перепродаватися через договори купівлі-продажу цінних паперів (що є зрозумілим та звичним для учасників ринків капіталу), а також їх випуск відбувається за участю Комісії, що робить цю форму деривативного інструменту більш безпечною, аніж деривативний контракт, який може укладатися поза організованим ринком. Разом з тим, на сьогодні не відбулося жодного випуску опціонних сертифікатів.

‍