Взаємодія КУА та банківського сектору: синергія чи конкуренція?

У сучасній фінансовій екосистемі України компанії з управління активами (КУА) та банки часто опиняються на перетині спільних інтересів. Обидва типи установ залучають ресурси фізичних та юридичних осіб, пропонують інвестиційні продукти, забезпечують управління активами. Але чи йдеться про пряму конкуренцію? Чи, навпаки, про потенційну синергію, що сприяє розвитку ринку капіталу України?

У цьому матеріалі Інвестиційна коаліція SFG аналізує особливості взаємодії між КУА та банківським сектором, окреслюючи як конфліктні зони, так і перспективи партнерства.

Спільне поле діяльності: кому належить інвестор?

Банки традиційно є центрами фінансових рішень для населення та бізнесу. Депозити, облігації, трастові послуги, обслуговування рахунків — усе це формує лояльну клієнтську базу.

КУА, своєю чергою, пропонують більш гнучкі та дохідні інвестиційні стратегії, включаючи пайові (ПІФ) та корпоративні (КІФ) інвестиційні фонди, портфельне управління, участь у публічних та приватних розміщеннях активів.

На перший погляд, ідеться про конкуренцію за один і той самий ресурс — капітал клієнтів. Проте функціонально й ідеологічно між банком та КУА існує суттєва різниця:

• банк — це гарантована ліквідність і збереження коштів;
• КУА — це ринкова дохідність і диверсифіковане інвестування.

Конкуренція: у чому вона проявляється?

Найбільш очевидна зона конкуренції — високоліквідні активи населення. Наприклад, коли КУА пропонує інвестору короткостроковий фонд державних облігацій із дохідністю вищою за банківський депозит, виникає безпосередня боротьба за ресурс.

Також інституційні інвестори — страхові компанії, пенсійні фонди, корпоративні клієнти — можуть розглядати КУА як альтернативу банківському управлінню резервами. Це змушує банки удосконалювати власні інвестиційні продукти та створювати дочірні КУА.

Проте ця конкуренція стимулює обидві сторони до підвищення якості сервісу, прозорості та інноваційності.

Синергія: де виникає партнерство?

Партнерська модель взаємодії між КУА та банками вже має успішні приклади в Україні:

1. Банки як дистриб’ютори: фінансові установи можуть реалізовувати продукти КУА через свої канали — мережу відділень, онлайн-банкінг, консультаційні платформи. Це дозволяє розширити охоплення аудиторії КУА та підвищити лояльність банківських клієнтів.
2. Банки як зберігачі активів фондів: кожен фонд КУА зобов’язаний мати незалежного зберігача. У більшості випадків ним виступають саме банки, забезпечуючи зберігання активів, контроль руху коштів і додатковий рівень захисту інвестора.
3. Інвестиційні проєкти та синдиковане фінансування: КУА можуть створювати фонди, які разом із банками фінансують великі інфраструктурні або корпоративні проєкти — у формі боргового чи пайового інвестування.
4. КУА при банках: велика частина КУА в Україні створена банками або входить у їхні фінансово-промислові групи. Це дає змогу клієнтам отримувати комплексні рішення «під ключ».

Регуляторне поле та перспективи

НКЦПФР і НБУ поступово формують гармонізовану регуляторну базу, яка сприяє відкритій конкуренції між фінансовими установами, але й створює умови для інтеграції банківських та інвестиційних сервісів.

В умовах війни та посткризового періоду роль синергії КУА та банківського сектору зростає — саме від їх співпраці залежить мобілізація внутрішнього капіталу, стимулювання заощаджень та професійне управління ресурсами громадян і бізнесу.

У відносинах між КУА та банками немає однозначної відповіді — конкуренти вони чи партнери. Все залежить від стратегії, клієнтського сегменту та бачення ринку. Але очевидно одне: взаємодія між цими інституціями — це джерело сили для всієї фінансової системи України.

Інвестиційна коаліція SFG вбачає ключ до розвитку ринку в підвищенні прозорості, стандартизації продуктів і розвитку спільних платформ між КУА, банками та інституційними гравцями. Успішна синергія стане основою нової архітектури довіри до українського ринку капіталу.

‍