Ризик концентрації в інвестиційних фондах: як КУА обмежують його на практиці

Один із ключових ризиків, з якими стикаються інвестори на ринку капіталу, — ризик концентрації. Він виникає тоді, коли інвестиційний фонд надмірно залежить від окремого активу, галузі, контрагента або географічного ринку. Для пайових та корпоративних інвестиційних фондів цей ризик є особливо чутливим, оскільки може напряму впливати як на стабільність вартості активів, так і на здатність фонду виконувати зобов’язання перед інвесторами.

Саме тому управління ризиком концентрації є одним із базових елементів професійного ризик-менеджменту компаній з управління активами.

Що таке ризик концентрації і чому він критичний для інвестфондів

Ризик концентрації означає надмірну залежність результатів інвестування від обмеженої кількості факторів. У практиці інвестиційних фондів це може проявлятися у вигляді значної частки одного активу в портфелі, фокусу на одній галузі або використання одного джерела доходу.

На відміну від ринкового ризику, який неможливо повністю усунути, ризик концентрації піддається управлінню. Його ігнорування може призвести до ситуацій, коли негативна подія в одному сегменті фактично нівелює всі переваги диверсифікованого інвестування.

Регуляторні обмеження як перший рівень захисту

Українське законодавство закладає базові обмеження на концентрацію активів інвестиційних фондів. Для пайових і корпоративних фондів встановлюються вимоги щодо структури портфеля, лімітів на вкладення в окремі інструменти та пов’язаних осіб.

Ці регуляторні рамки виконують роль мінімального стандарту, який не дозволяє КУА формувати надмірно ризикові портфелі навіть за бажанням інвесторів. Водночас на практиці професійні КУА застосовують значно жорсткіші внутрішні обмеження, ніж передбачено законом.

Внутрішні ліміти КУА: практичний інструмент контролю

Одним із ключових механізмів обмеження ризику концентрації є система внутрішніх лімітів. Вона формується на рівні інвестиційної стратегії фонду та політики управління ризиками.

Зазвичай такі ліміти встановлюються:

• на максимальну частку одного активу в портфелі;
• на сукупну експозицію до однієї галузі;
• на вкладення в активи з однаковим кредитним або операційним ризиком;
• на залежність від одного контрагента чи групи пов’язаних осіб.

На відміну від формальних нормативів, внутрішні ліміти можуть динамічно переглядатися з урахуванням ринкових умов, ліквідності активів і стадії життєвого циклу фонду.

Диверсифікація активів як основа ризик-менеджменту

Диверсифікація активів є базовим інструментом управління ризиками інвестфондів. Проте в професійній практиці КУА вона виходить далеко за межі простого розподілу коштів між різними інструментами.

Комплексна диверсифікація охоплює:

• різні класи активів (цінні папери, нерухомість, корпоративні права);
• різні джерела доходу;
• різні часові горизонти інвестування;
• різні економічні цикли та регіони.

Такий підхід дозволяє зменшити залежність фонду від окремих макрофакторів і забезпечити більш стабільну динаміку вартості чистих активів.

Роль інвестиційної стратегії у зниженні концентраційних ризиків

Інвестиційна стратегія фонду визначає допустимий рівень концентрації ще на етапі його створення. Для фондів із консервативним профілем ризику допустима концентрація суттєво нижча, ніж для спеціалізованих або проєктних КІФ.

КУА зобов’язана узгодити стратегію з інвесторами та дотримуватися її протягом усього періоду діяльності фонду. Це обмежує можливість ситуативних рішень, які можуть збільшити ризик концентрації в погоні за короткостроковою дохідністю.

Моніторинг і стрес-тестування портфеля

Управління ризиком концентрації не завершується формуванням портфеля. КУА постійно здійснює моніторинг структури активів і проводить аналіз сценаріїв негативного розвитку подій.

Стрес-тестування дозволяє оцінити, як зміниться вартість фонду у разі:

• падіння вартості ключового активу;
• погіршення ситуації в окремій галузі;
• зниження ліквідності ринку;
• змін регуляторного або податкового середовища.

Результати такого аналізу використовуються для коригування структури портфеля ще до того, як ризики реалізуються.

Контроль з боку незалежних учасників інфраструктури

Важливою складовою обмеження ризику концентрації є зовнішній контроль. Зберігач активів фонду перевіряє відповідність операцій встановленим лімітам, а аудит інвестфондів підтверджує коректність обліку та оцінки активів.

Ця багаторівнева система контролю знижує ймовірність того, що ризик концентрації буде прихований або недооцінений.

‍

Ризик концентрації є одним із найбільш керованих, але водночас найбільш небезпечних ризиків для інвестиційних фондів. Професійні компанії з управління активами обмежують його не лише через формальні нормативи, а й через комплексну систему внутрішніх лімітів, диверсифікації, моніторингу та незалежного контролю.

Саме такий підхід дозволяє інвестфондам виконувати свою ключову функцію — забезпечувати стабільне та передбачуване управління капіталом в інтересах інвесторів навіть у періоди підвищеної ринкової волатильності.

‍