%20(1).png)
.png)
.png)
Інвестиційна декларація фонду: що це таке та яку роль відіграє для інвесторів
Перш ніж вкласти кошти в інвестиційний фонд, розумний інвестор запитує: «А куди саме фонд інвестуватиме мої гроші?» Відповідь на це питання дає інвестиційна декларація — ключовий документ, що визначає стратегію фонду, дозволені активи та обмеження на інвестиційну діяльність. Розуміння інвестиційної декларації є обов'язковою умовою для прийняття обґрунтованого інвестиційного рішення. У цій статті ми детально розглянемо, що таке інвестиційна декларація ІСІ, що вона містить, як затверджується та змінюється і яку роль відіграє у захисті прав інвесторів.
Що таке інвестиційна декларація
Відповідно до Закону України «Про інститути спільного інвестування» (№ 5080-VI від 05.07.2012 р.), інвестиційна декларація — це документ, що визначає основні напрями та обмеження інвестиційної діяльності інституту спільного інвестування.
Інвестиційна декларація є невід'ємною складовою частиною:
- регламенту ІСІ — для пайових інвестиційних фондів (ПІФ)
- договору про управління активами — для корпоративних інвестиційних фондів (КІФ); при цьому вона також є додатком до статуту КІФ
Таким чином, інвестиційна декларація — це не окремий самостійний документ, а органічна частина базового правового каркасу фонду, що визначає його інвестиційну ідентичність.
Детальніше про КІФ та ПІФ читайте у наших статтях:
Правова база
Вимоги до інвестиційної декларації ІСІ визначаються:
- Законом України «Про інститути спільного інвестування» № 5080-VI — встановлює обов'язкові елементи та загальні вимоги до декларації
- Положенням НКЦПФР про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів — деталізує вимоги до інвестиційної декларації як невід'ємного додатку до договору про управління активами; наголошує, що інвестиційна декларація є основою для формування інвестиційної політики КУА щодо конкретного фонду
Нагляд за дотриманням інвестиційної декларації здійснює НКЦПФР. Порушення вимог декларації є підставою для застосування регуляторних санкцій до КУА.
Що містить інвестиційна декларація ІСІ
Інвестиційна декларація є структурованим документом, що охоплює кілька обов'язкових блоків.
Мета та основні напрями інвестування
Декларація чітко визначає мету фонду — на який результат спрямована його діяльність (збереження та приріст капіталу, отримання регулярного доходу, фінансування конкретного проєкту тощо).
Основні напрями інвестування — це перелік пріоритетних галузей, секторів економіки або типів активів, у які фонд планує вкладати кошти. Наприклад: цінні папери, нерухомість, корпоративні права, банківські депозити тощо.
Перелік дозволених класів активів та їх частки
Це один із найважливіших розділів декларації. Він визначає:
- які конкретно активи може купувати фонд
- максимальну частку кожного класу активів у загальному портфелі (наприклад, «не більше 30% в акціях одного емітента» або «не менше 50% у державних цінних паперах»)
Саме цей розділ визначає тип фонду з точки зору ризику та диверсифікації. Для диверсифікованих ІСІ обмеження жорсткіші та встановлені законом; для недиверсифікованих — ширші та визначаються самою декларацією.
Обмеження інвестиційної діяльності
Окрім дозволених активів, декларація встановлює заборони та обмеження — що фонд не може робити. Наприклад:
- заборона на придбання активів у пов'язаних осіб без дотримання встановленої процедури
- обмеження на концентрацію в одному емітенті чи секторі
- заборона на певні види операцій (наприклад, похідні фінансові інструменти)
Особливості фінансових моделей та підходів
У цьому розділі декларація розкриває інвестиційну стратегію та підходи КУА: яку методологію вона застосовує при відборі активів, як оцінює ризики, як будує портфель.
Прогнозні доходи, витрати та грошові потоки
Для проєктних фондів (зокрема, тих, що фінансують будівельні або інфраструктурні проєкти) декларація містить:
- прогнозну дохідність інвестицій
- прогнозовані витрати фонду, включаючи винагороду КУА
- планову динаміку грошових потоків щодо конкретних проєктів
Ризики та інструменти управління ними
Декларація має містити опис основних ризиків, пов'язаних з інвестиційною стратегією фонду: ринковий ризик, кредитний ризик, ризик ліквідності, операційний ризик тощо. А також — інструменти та підходи, що КУА застосовує для управління цими ризиками.
Інвестиційна декларація та інвестиційна політика КУА
Між інвестиційною декларацією і інвестиційною політикою КУА є важлива відмінність, яку варто розуміти.
Інвестиційна декларація — це зовнішній документ, що є частиною регламенту або договору про управління активами. Вона є публічною (включена до проспекту емісії) і є обов'язковою для КУА юридично — відступ від неї є порушенням.
Інвестиційна політика — це внутрішній документ КУА, що деталізує систему заходів, планування та програм, спрямованих на виконання інвестиційної декларації. Це операційний інструмент, яким КУА керується у щоденній роботі.
Простіше кажучи: декларація каже «що» можна і не можна інвестувати; політика описує «як» саме КУА це робитиме на практиці.
Як затверджується та змінюється інвестиційна декларація
Затвердження декларації КІФ
Для корпоративного інвестиційного фонду інвестиційна декларація є додатком до договору про управління активами. Цей договір затверджується загальними зборами акціонерів КІФ. Відповідно, будь-які зміни до декларації КІФ вимагають рішення загальних зборів.
Після затвердження зміни до регламенту КІФ (частиною якого є декларація) підлягають реєстрації в НКЦПФР. Вони набирають чинності з моменту їх реєстрації — а не з моменту прийняття рішення.
Затвердження декларації ПІФ
Для пайового інвестиційного фонду інвестиційна декларація є невід'ємною частиною регламенту. Регламент розробляє та затверджує КУА. Відповідно, зміни до декларації ПІФ приймаються рішенням КУА і також підлягають реєстрації в НКЦПФР.
Зміни до інвестиційної декларації: важливий нюанс
Зміни до інвестиційної декларації не набирають чинності автоматично — вони проходять процедуру реєстрації в НКЦПФР. Якщо зміни стосуються змісту інвестиційної декларації (тобто реально змінюють стратегію або дозволені активи фонду), вони додатково погоджуються з наглядовою радою фонду (для КІФ) перед поданням до НКЦПФР.
Це важлива гарантія для інвесторів: КУА не може в односторонньому порядку і без процедури змінити стратегію фонду.
Роль інвестиційної декларації для інвестора
Для інвестора інвестиційна декларація є основним інструментом оцінки фонду перед прийняттям рішення про вкладення коштів.
Розуміння ризиків. Декларація чітко визначає, в які активи фонд може інвестувати. Якщо декларація дозволяє 100% вкладення в акції малих компаній — це фонд з високим ризиком. Якщо 80% мають бути в державних облігаціях — фонд консервативний.
Захист від довільних рішень КУА. Оскільки декларація є юридично обов'язковим документом, КУА не може інвестувати в активи, не передбачені декларацією. Це захищає інвесторів від ситуацій, коли управляючий «переключається» на інші, ризикованіші інструменти без відома учасників.
Інструмент порівняння фондів. Порівнюючи декларації різних фондів, інвестор може обрати той, чия стратегія найбільше відповідає його цілям, горизонту інвестування та толерантності до ризику.
Підстава для претензій. У разі, якщо КУА порушила вимоги декларації і здійснила інвестиції за її межами — інвестор має право звернутися до НКЦПФР зі скаргою, а за наявності збитків — до суду.
Нагляд НКЦПФР за виконанням інвестиційної декларації
НКЦПФР здійснює постійний нагляд за дотриманням КУА вимог інвестиційних декларацій підопічних фондів. У липні 2025 року НКЦПФР надала актуальне роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону «Про інститути спільного інвестування» стосовно операцій з активами ІСІ. У ньому зазначено, що економічний ефект для ІСІ може формуватися різними шляхами залежно від типу та виду ІСІ, а також положень його інвестиційної декларації.
Це роз'яснення підтверджує: інвестиційна декларація є не просто формальним документом, а реальним інструментом, що визначає допустимі операції фонду та є основою для регуляторного нагляду.
У разі виявлення порушень вимог декларації НКЦПФР може застосувати до КУА санкції — від попередження до анулювання ліцензії.
Детальніше про НКЦПФР читайте у статті «НКЦПФР: що це таке та як регулює ринок капіталу України».
Інвестиційна декларація та проспект емісії
Інвестиційна декларація є невід'ємною частиною проспекту емісії цінних паперів ІСІ. Це означає, що вона є публічним документом — потенційний інвестор має право та можливість ознайомитися з нею до прийняття рішення про придбання акцій КІФ або інвестиційних сертифікатів ПІФ.
Саме тому при виборі фонду рекомендуємо не обмежуватися рекламними матеріалами, а уважно читати інвестиційну декларацію — вона дає об'єктивну та юридично обов'язкову картину того, що і як робить фонд.
Детальніше про проспект емісії читайте у статті «Проспект емісії цінних паперів ІСІ: що це таке, що містить і навіщо потрібен».
Роль SFG Coalition
Учасники інвестиційної коаліції SFG мають практичний досвід розробки інвестиційних декларацій для фондів різних типів — від венчурних КІФ до кваліфікаційних фондів нерухомості. Грамотно складена декларація є не лише юридичним документом, а й стратегічним орієнтиром, що визначає успіх фонду в довгостроковій перспективі.
Висновки
Інвестиційна декларація — це серце інвестиційного фонду. Вона визначає, куди йдуть гроші інвесторів, встановлює межі для КУА та є юридично обов'язковим документом, дотримання якого контролює НКЦПФР.
Для інвестора декларація є головним інструментом для розуміння ризиків фонду та порівняння різних фондів між собою. Для КУА — це юридичні рамки, за межі яких виходити забороняє закон.
Перед вкладенням коштів у будь-який інвестиційний фонд — читайте інвестиційну декларацію. Це не формальність, а захист ваших інвестиційних інтересів.
Матеріал підготовлено на основі Закону України «Про інститути спільного інвестування» № 5080-VI, Положення НКЦПФР про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів, роз'яснення НКЦПФР від липня 2025 року щодо операцій з активами ІСІ. Стаття носить виключно інформаційний характер. Перед прийняттям інвестиційних рішень рекомендуємо звертатися до кваліфікованих фахівців.
